Вірусні гепатити В і С можуть перебігати безсимптомно доти, доки не призведуть до серйозних уражень печінки – цирозу чи раку, за що їх ще називають «лагідними убивцями». Швидкість розвитку уражень печінки залежить від багатьох факторів:  зловживання алкоголем, вживання наркотиків, наявності супутніх захворювань, впливу токсичних речовин тощо. Вірусні гепатити В і С можуть проявлятися у гострій або хронічній формі. У 80% людей, які інфікувалися вірусом гепатиту С, тривалий час можуть бути відсутні будь-які симптоми хвороби. Але чим молодший вік інфікованого пацієнта, тим вища ймовірність переходу інфекції одразу в хронічну форму.  Якщо немовля інфікується вірусним гепатитом В до 1 року життя, то ймовірність розвитку хронічного вірусного гепатиту В у нього  70-90%. Ось чому вакцинацію так важливо розпочати з 1 дня життя, одразу в пологовому будинку!  Діти, які заражаються у 2-3 роки матимуть хронічний гепатит у 40-70% випадків, у віці понад 7 років – тільки у 6-10%. У 25% інфікованих у ранньому дитинстві відзначають ризик передчасної смерті від цирозу чи раку печінки. 

Збудник гепатиту В стійкий у навколишньому середовищі. На забруднених кров’ю медичних, стоматологічних, косметологічних інструментах, ін’єкційних голках вірус може зберігатися впродовж кількох місяців (за кімнатної температури). Контакт із кров’ю  – основний шлях передачі вірусу, але вірус виділяється хворим також із іншими фізіологічними рідинами: слиною, потом, сльозами, грудним молоком, сім’яною рідиною (за винятком калу). Вірус гепатиту В характеризується у 50-100 разів більшою здатністю викликати інфекційний процес порівняно із  ВІЛ/СНІДом. На відміну від вірусу імунодефіциту людини, вірус гепатиту В може зберігати життєздатність поза організмом людини принаймні 7 днів, гепатиту С – 4 дні. Вірус гепатиту В є основним чинником професійного ризику для працівників охорони здоров’я, тому весь персонал медичних установ повинен регулярно обстежуватися та бути вакцинованим від гепатиту В. Водночас віруси гепатиту В і С не поширюються через забруднену воду чи їжу.

То хто ж у групі найбільшого ризику щодо інфікування?

1. Люди, які роблять татуювання та пірсинг, манікюр/педикюр, отримують косметологічні послуги, які можуть супроводжуватися контактом з інфікованою кров’ю інших людей. Зазначений ризик існує, якщо інструментарій не стерилізується належним чином. Татуювання підвищує ризик заразитися вірусним гепатитом С в 2-3 рази.
2. Пацієнти, які потребують переливання крові чи трансплантації органів (онкохворі, пацієнти із хронічними хворобами крові тощо). А переливання крові в певний момент може потребувати будь-хто, оскільки гостра крововтрата може статися при травмі (ДТП, глибокі порізи, ножові чи вогнепальні поранення і т.д.) чи як ускладнення при оперативних втручаннях, пологах тощо. Наразі вся кров, що переливається, ретельно перевіряється, але так було не завжди.
3. Люди, які вживають наркотики, особливо ін’єкційні, та можуть користуватися нестерильними або чужими шприцами.
4. Діти, народжені матерями, які інфіковані вірусними гепатитами В чи С (або кількома одразу). Близько 6 із 100 дітей, народжених від матерів, що мають гепатит С, інфікуються. Вірус гепатиту С не передається через грудне молоко, але варто уникати годування грудьми, якщо є травми сосків.
5. Особи, які перебувають у місцях позбавлення волі, мають підвищений ризик інфікування внаслідок вживання наркотиків, користування спільними лезами для гоління, зубними щітками, ножицями, у результаті татуювань, які здійснюються багаторазовими інструментами.
6. Медичні працівники, які контактують з кров’ю та іншими біологічними рідинами пацієнта.
7. Люди, які подорожують в країни чи їдуть на роботу (лікарі, вчителі, інженери, науковці) із високою поширеністю вірусних гепатитів.
8. Люди, які живуть із ВІЛ.
9. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
10. Люди із ризикованою статевою поведінкою та проституйовані особи, чоловіки, що мають секс з чоловіками.

Тобто основними шляхами інфікування вірусними гепатитами В і С є контакт із інфікованою кров’ю, статевий та перинатальний. Здебільшого вірусні гепатити В і С передаються  між членами родини, при роботі з кров’ю, пошкодженні голкою, вживанні в/в наркотиків, переливанні крові, гемодіалізі, через слину, традиційний чи нетрадиційний незахищений статевий акт, від матері до дитини при народженні, пірсинг, татуювання, акупунктуру.

Ризик інфікування внаслідок уколу голкою або порізу, де були сліди крові, інфікованої вірусом гепатиту В чи С, становить 6-30% і 1.8% відповідно.  Ризик  інфікування внаслідок контакту зараженої крові зі слизовими оболонками очей, носа або рота невідомий, але вважається низьким.

Для найбільш уразливих груп населення рекомендоване обстеження на  вірусні гепатити В і С та вакцинація від гепатиту В.  

 https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/FINAL_MSF_2020_22_Januar_small.pdf

Ірина Грабовська-Микитюк,

фахівчиня з імунопрофілактики Волинського ОЦГЗ