25Жов
Марія Примаченко, Міа Ферроу, Дональд Сазерленд, Френсіс Форд Коппола, Франклін Делано Рузвельт, Елсі МакГілл, Фріда Калло і ще багато-багато інших, відомих і невідомих, багатих і бідних, талановитих і здібних, дорослих і дітей. Що їх об’єднує? Поліомієліт. Кожен із них в дитинстві чи в дорослому віці переніс цю страшну недугу. І кожен має свою особисту невеселу історію – про 8 місяців у лікарні, де замість вільного вдиху – «залізні легені», про рік вдома у ліжку, про інвалідний візок до кінця життя… Бо цій інфекції байдуже до мрій та планів, соціального статусу, освіти чи віку. У середині ХХ століття спалахи поліомієліту в Європі та Північній Америці мали характер національного лиха. У 1950-і роки в Україні щорічно реєстрували близько 4000 випадків захворювання. І тільки впровадження активної імунізації сприяло швидкому зниженню захворюваності, а на багатьох територіях – майже повній її ліквідації. Проте пам’ять людей буває коротка, і чомусь здається, що те, що трапилося колись і з кимось 50 років тому, не торкнеться нікого із нас особисто. https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_polio_survivors
Отже, ще раз про те, що таке поліомієліт, чи існує ризик повернення хвороби та як від неї захиститися?
Поліомієліт – високозаразне інфекційне захворювання, яке характеризується ураженням спинного та головного мозку із розвитком необоротних млявих парезів та паралічів. Джерело інфекції – інфікована людина (хворий або вірусоносій). Збудник виділяється через рот (кілька днів), а потім із випорожненнями (до кількох місяців). Зараження відбувається через брудні руки, їжу, воду, іграшки. Механічними переносниками вірусу можуть бути мухи. Сприйнятливість до вірусу загальна, тому хворіють особи будь-якого віку, але найчастіше – діти віком від 3 місяців до 5 років (70-90% випадків). Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет. В організм вірус потрапляє через слизову оболонку глотки й травний тракт, розмножується в лімфатичній тканині та вузлах, з яких вірус потрапляє в кров і в 1% випадків – у головний мозок, спричиняючи запалення нервової системи. Пошкоджені нерви не можуть ефективно «комунікувати» із м’язами, від чого м’язи слабшають та атрофуються.
Клінічна картина. Час із моменту зараження до перших проявів хвороби становить приблизно від 3 до 35 діб. В 1 із 200 випадків розвивається необоротний параліч (зазвичай ніг), але здебільшого перебіг захворювання безсимптомний. Першими ознаками інфекції є гарячка, загальна слабкість, біль у горлі, діарея, пітливість, відчуття холоду та синюшність ніг і рук, висипання, пізніше приєднуються розлади сечовипускання, біль у м’язах та відчуття «повзання мурашок», задишка, порушення ковтання і насамкінець – асиметричні мляві стійкі парези та паралічі. Ускладнення – пожиттєві паралічі, деформація скелета, контрактури суглобів, вкорочення ураженої кінцівки, втрата здатності до самостійного пересування. Наслідком тривалого перебування в нерухомому стані – набряк легень, пневмонія, нирковокам’яна хвороба, непрохідність кишок, запалення серця.
Специфічного лікування поліомієліту не існує. Основні заходи спрямовані на контроль болю, запобігання розвитку порушень постави та контрактур суглобів, поліпшення живлення й функції м’язів.
Прогноз. При непаралітичних формах настає повне одужання. При паралітичних – функція уражених м’язів відновлюється частково або дефект зберігається довічно. До 10% хворих на паралітичну форму помирають через параліч дихальних м’язів, смертність серед дорослих вища, ніж серед дітей.
Оскільки полімієліт невиліковний, основна увага приділяється його профілактиці. І ключова роль належить вакцинації. На сьогодні у світі використовують два типи вакцини: живу (ОПВ, краплі) та вбиту (ІПВ, ієкційна), які ефективно блокують передачу вірусу поліомієліту від людини до людини, забезпечуючи індивідуальний та колективний імунітет. https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/poliomielit
У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила своєю метою ліквідувати поліомієліт у всьому світі до 2000 року. Результатом зусиль міжнародних організацій стало зменшення щорічно діагностованих випадків на 99% (із 350 тисяч у 1988 році до 406 випадків у 2013 р.) https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/poliomyelitis
На кінець 2018 року чотири регіони були сертифіковані як звільнені від поліовірусу: регіон Північної та Південної Америки (1994 р.), Західна частина Тихого океану (2000 р.), Європейський регіон (2002 р.) та регіон Південно-Східної Азії (2014 р.). Станом на середину 2015 року вважалось, що лише у двох країнах – Афганістані та Пакистані — ще не ліквідоване передавання поліомієліту, який спричиняє дикий поліовірус. В Африці йшов відлік часу, необхідного для визнання Африканського регіону вільним від циркуляції дикого поліовірусу, але 11 серпня 2016 року влада Нігерії повідомила про перші з липня 2014 року два випадки паралітичного поліомієліту, які спричинив дикий поліовірус, у північній провінції Борно, де циркуляція вірусу востаннє спостерігалась ще в 2011 році. Тому в 2014 році лише 3 країни (Нігерія, Пакистан та Афганістан) залишаються ендемічними, тоді як у 1988 році кількість таких країн перевищувала 125. Хоча спалахи поліомієліту, завезені з ендемічних регіонів, трапляються і в інших країнах – Таджикистан (2010), Китай (2011), Сомалі (2013), Сирія (2014).
У деяких країнах (зокрема, в Україні), де сертифіковано ліквідацію передавання дикого поліовірусу, спостерігаються окремі випадки захворювання дітей на в’ялі паралічі, які пов’язані з вакциноспорідненими поліовірусами (2015 рік). Такі випадки спричинені низьким рівнем вакцинації населення.
За даними УкрВак за 8 місяців 2020 року в Україні від поліомієліту необхідні щеплення отримали тільки 52,4% дітей до 1 року, 55,9% дітей у 18 місяців, 54,8% дітей у 6 років, і тільки 54,6% дітей у 14 років завершили свій курс вакцинації від поліомієліту, що дає пожиттєвий захист. У Волинській області за 9 місяців 2020 року прищеплені від поліомієліту 61,9% дітей до 1 року, 67,6% у 18 місяців, 76,1% дітей у 6 років, 73,5% у 14 років. А це означає, що залишається вагомий прошарок невакцинованих дітей, які можуть за певних обставин захворіти на цю інфекцію та поширювати її. https://phc.org.ua/news/ukraina-u-zoni-visokogo-riziku-spalakhu-poliomielitu
Для того, аби інфекція не могла поширюватися серед людей, вакциновані повинні бути на кінець року 95% осіб, а цифри нам чітко показують – рівні значно нижчі. У світі досі є країни, де поліомієліт поширений і на нього хворіють. Це країни, де політична й економічна ситуація нестабільні або ж ведуться бойові дії, а отже біженці із ендемічних територій, які можуть бути інфіковані поліомієлітом, можуть потрапити до України, де є сприятливе середовище для поширення інфекції, адже наші діти не прищеплені належним чином. А також варто пам’ятати, що в Україні також триває війна! І ніхто не може бути впевнений у ситуації із інфекційними захворюваннями, що склалася на непідконтрольній частині української території. https://www.bbc.com/ukrainian/news-54673395.amp
Вакцина ІПВ після внутрішньомязового введення двох доз забезпечує імунітет у 90% щеплених, після 3 доз – у 99% щеплених. Одна доза ОПВ формує імунітет у близько 50% вакцинованих, а три дози – у 95%. Згідно з Національним календарем щеплень кожна дитина в Україні, яка не має протипоказів, повинна отримати 6 доз вакцини від поліомієліту до 14 років ( 2 дози ІПВ та 4 дози ОПВ), які забезпечують пожиттєвий захист від недуги. https://moz.gov.ua/article/immunization/kalendar-profilaktichnih-scheplen
Вакциновані повинні бути також дорослі, які не були щеплені в дитинстві або не знають свій вакцинальний статус щодо поліомієліту, а також планують подорожувати в країни, де поширений поліомієліт. Обидві вакцини – ОПВ та ІПВ – використовуються із 1950-1960 років і засвідчили високу ефективність та безпеку. Опинившись в умовах стрімкого поширення коронавірусної хвороби COVID-19, зараз ми чітко усвідомлюємо, що таке інфекційна загроза, тому не варто відтерміновувати щеплення, завдяки яким від важкої хвороби врятовано цілі покоління.
Ірина Грабовська-Микитюк,
фахівчиня з імунопрофілактики Волинського ОЦГЗ